Ліквідація фонду соцстраху

Ліквідація фонду соцстраху є продовженням роботи з пристосування діючих механізмів соціального захисту населення до потреб сьогодення в умовах воєнного стану. Зазнає змін і сфера соціального страхування, фундаментом якої виступають гарантії підтримки та відновлення трудового потенціалу населення, стабільності відносин виробництва та праці і збереження цінності “людського капіталу”. 

 

 

Нововедення та зміни 

 

Верховною Радою України 21 вересня 2022 року прийнято Закон України № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 2620-ІХ). Норми даного закону набирають чинності з 01.01.2023 р., а наразі урядом вже проводиться підготовка до його практичного впровадження. 

 

Зокрема, Кабінет Міністрів України на засіданні 27 грудня 2022 р. своїм рішенням безпосередньо розпочав процедуру ліквідації Фонду соцстраху, утворивши комісію з припинення Фонду, комісії з припинення управлінь виконавчої дирекції Фонду та призначивши їх голів.

 

Автори новоприйнятого закону в процесі його розробки вважають, що в цілому цей нормативний акт повинен забезпечити вклад у стабілізацію національної економіки шляхом вивільнення тих коштів, які використовувались для створення матеріально-технічних умов діяльності Фонду соцстраху, і їх перенаправлення на безпосереднє задоволення соціальних потреб населення.

 

Отже саме час поговорити про те, які ж саме нововведення чекають на нас та до яких викликів потрібно бути готовим у нових умовах правового регулювання питань соціального страхування.

 

Серед змін, які відбулися внаслідок прийняття Закону № 2620-ІХ, варто, насамперед, зазначити наступні:

 

  • Припинення Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, їх реорганізація шляхом приєднання до Пенсійного фонду. Таким чином, функції соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання будуть передані до Пенсійного фонду і його територіальних органів;

 

  • Скасування принципів “самоврядності” та “соціального партнерства” щодо управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Так, до внесення зазначених змін, управління Фондом соцстрахування здійснювалось його правлінням, яке формувалось на тристоронній основі (принцип “соціального партнерства”) з рівної кількості представників від держави, застрахованих осіб (працівників) та роботодавців. Наразі, після набрання чинності законом № 2620-ІХ, представники профспілок та роботодавців будуть фактично відсторонені від участі в управлінні цим видом страхування;

 

  • Законом № 2620-ІХ не передбачено створення комісій із соціального страхування (спільного представницького органу роботодавця та трудового колективу) на підприємствах і в організаціях, а рішення про призначення страхової виплати прийматиметься страхувальником (роботодавцем) або уповноваженими ним особами;

 

  • Передбачається розробка та введення в дію єдиної електронної інформаційної системи соціального страхування під егідою Мінсоцполітики та під безпосереднім керівництвом ПФУ для виплати держдопомоги при втраті здоров’я та компенсації родичам у разі смерті члена сім’ї на виробництві з використанням банківської системи у безготівковій формі. 

 

Негативні наслідки ліквідації Фонду соцстраху

 

Законом № 2620-ІХ суттєво звужують права у сфері отримання послуг соціального страхування.

 

По-перше, зазнало обмежень право працівника на отримання допомоги у разі тимчасової втрати працездатності, а саме:

  • скасовується право на лікування та реабілітацію за рахунок коштів Фонду у санаторно-курортних закладах після перенесених захворювань і травм;
  • скасовується допомога, яку працівники отримують під час перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;
  • скасовується допомога, яка виплачується Фондом особам з інвалідністю, що працюють на підприємствах та в організаціях УТОГ і УТОС (товариств глухих і сліпих);
  • передбачається замість повної компенсації втрати заробітної плати за період декретної відпустки можливість надання лише часткової компенсації.

 

По-друге, звужуються права працівників на отримання допомоги у разі нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, а саме:

  • скасовується обов’язок Фонду оплачувати вартість придбаних інструментів, протезів, інших пристосувань і відшкодовувати потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою (фінансування таких заходів перекладається на державний бюджет);
  • скасовується обов’язок Фонду фінансувати витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров’я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо;
  • скасовується обов’язок Фонду надавати застрахованим особам і членам їхніх сімей безоплатну допомогу з відновлення здоров’я та працездатності після перенесених захворювань і травм.

 

По-третє, працівників, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, позбавляють:

  • права на отримання пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (до внесення змін працівник, який отримав травму і став інвалідом, отримував щомісячну страхову виплату та пенсію по інвалідності. У новій редакції норма закону, яка передбачала виплату такої пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України, вилучена;
  • можливості отримати безоплатно путівку на санаторно-курортне лікування або самостійно придбати її з подальшим компенсуванням її вартості. 

Замість цього залишається лише компенсація витрат на проїзд до/від місця лікування;

  • права на додаткову оплачувану відпустку на період санаторно-курортного лікування;
  • права на безоплатне чи пільгове отримання автомобіля або компенсацію його вартості у разі самостійного придбання.

 

Негативні результати обговорюваних законодавчих нововведень, серед яких  варто виокремити наступні:

 

  • нівелювання принципу «соціального партнерства» при управлінні коштами у сфері соціального страхування внаслідок відсутності у правлінні ПФУ представників профспілок та роботодавців може призвести до нехтування інтересами безпосередніх учасників трудових правовідносин та відносин соціального забезпечення під час реалізації завдань системи соціального страхування;

 

  • економія коштів шляхом скорочення суб’єктів адміністрування виплат соціального страхування (уповноважених органів управління)  є сумнівною з урахуванням того, що:

а) об’єднання коштів цільових фондів пенсійного та соціального страхування на базі ПФУ створює реальну загрозу втрати значної частини з них, адже ПФУ вже протягом років відчуває дефіцит державного фінансування власних видатків і, відповідно, на думку експертів, кошти можуть піти на виплату пенсій, щоб розвантажити держбюджет на шкоду іншим страховим виплатам, які, навпаки, або взагалі не будуть виплачуватись, або їх виплата буде здійснена із значною затримкою;

б) погіршення якості надання послуг соціального страхування через поєднання у системі повноважень ПФУ різнопланових та не пов’язаних між собою завдань, що створює загрозу зменшення рівня компетентності працівників Фонду, може призвести до додаткових витрат на підвищення їх кваліфікації, створити перешкоди на шляху громадян при реалізації їх прав на отримання виплат внаслідок перевантаженості системи органів ПФУ тощо;

 

  • значне звуження прав фізичних осіб у сфері соціального страхування, розмиті формулювання щодо окремих питань оформлення та отримання виплат у законодавчих нормах, можливість їх неоднозначного тлумачення, що порушує принцип правової визначеності та створює загрозу практичній реалізації положень прийнятого закону.

 

Позитивні наслідки ліквідації Фонду соцстраху

 

Серед позитивних результатів вищеперелічених законодавчих нововведень вказуються наступні:

 

  • покращення адміністрування (управління та координації) в системі загальнообов’язкового соціального страхування працюючих громадян внаслідок зменшення адміністративних структур (системи органів);
  • запровадження єдиної системи управління коштами та єдиної інформаційної системи;
  • посилення державного контролю за використанням коштів соціального страхування;
  • економія страхових коштів за рахунок скорочення адміністративних видатків (орієнтовно становитиме 2-3 млрд. гривень на рік) за рахунок об’єднання споріднених функцій, посилення контролю над ефективністю використання коштів, інформатизації системи страхування та продажу надлишкового майна.

 

Висновки та рекомендації 

 

Реформування системи соціального страхування в Україні, фактично, переслідує лише мету скорочення видатків державного бюджету на виконання соціальної функції держави в умовах воєнного стану, без урахування негативних наслідків безпосередньо для прав та інтересів громадян разом з власниками підприємств, установ, організацій, які виступають роботодавцями. 

 

Цей задум можна прослідкувати і в положеннях презентованого в липні 2022 року проекту Плану відновлення у сфері соціального захисту, де одну з ключових цілей сформульовано як “соціальна політика відповідає фінансовим можливостям держави”. Це означає, що пропонується переглянути всі чинні соціальні зобов’язання держави перед громадянами таким чином, щоб держава не мала непокритих фінансово соціальних зобов’язань, тобто таких, які неможливо виконати з економічної точки зору. На практиці, це може значити лише одне – поступове скорочення таких зобов’язань, тобто, послаблення соціального захисту населення.

 

Щодо ПФУ, то, скоріше за все, новий порядок адміністрування (управління) виплат соцстраху призведе до перетворення ПФУ на величезний, погано керований та, в цілому, нежиттєздатний державний орган.

 

Як юрист, я вважаю, що у результаті вказаних змін існуюча система надання державних послуг соціального страхування буде зруйнована, а нова, в свою чергу, не зможе ефективно виконувати покладені на неї функції. Ця думка додатково підкріплюється тим фактом, що фахове середовище (як практикуючі правники, так і представники науково-дослідницьких кіл) повністю відсторонене навіть від обговорення реформ, не кажучи вже про відсутність можливості надавати власні пропозиції до них або висловлювати професійне бачення стосовно їх окремих аспектів.

 

Принагідно зауважити, що не виключається ініціювання в майбутньому конституційних судових проваджень (зокрема, за конституційними скаргами громадян) внаслідок дії положень Закону № 2620-ІХ, а також адміністративних судових проваджень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових та службових осіб ПФУ, поєднаних з вимогами про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, спричиненої ними під час виконання своїх повноважень, що призведе до додаткових втрат бюджетних коштів і зменшення рівня авторитету та довіри до законодавчого органу разом з системою органів ПФУ. 

 

Сподіваємось, що на практиці, коли окреслені нами та іншими експертами проблемні питання випливуть назовні, депутатам не забракне сміливості та політичної волі для виправлення власних прорахунків та помилок шляхом розробки нових законотворчих ініціатив, а поки що продовжуємо спостерігати за ситуацією, віримо в Україну та її світле і вільне майбутнє.

 

Волонтер, юрист ГО “Ти потрібен Україні”

           Черняченко Дмитро Борисович